КНДР та Україна: Путін вже має борги перед Кім Чен Ином.
Пхеньян посилює свою підтримку Москви в конфлікті з Україною.
Президент Володимир Зеленський висловився про "по суті залучення Північної Кореї до війни". Він підкреслив, що йдеться не лише про постачання зброї, а фактично про передачу військових кадрів з Північної Кореї до армії агресора. "У злочинній коаліції під керівництвом Путіна тепер також знаходиться Північна Корея - сім'я Кім, яка утримує в неволі понад 20 мільйонів корейців", - зазначив Зеленський під час свого виступу у Верховній Раді.
В українських та західних медіа з'явилися новини про можливу участь військових з Північної Кореї в конфлікті на стороні Росії. Зокрема, видання Kyiv Post, посилаючись на свої джерела в розвідці, повідомило про загибель шести та поранення трьох північнокорейських солдатів унаслідок українського ракетного удару поблизу Донецька. Цю інформацію підтвердив Андрій Коваленко, керівник Центру протидії дезінформації, який у своєму телеграм-каналі зазначив, що військові інженери з КНДР відповідають за запуск зброї, і деякі з них вже загинули.
Видання The Washington Post, посилаючись на інформацію, отриману від неназваного представника української військової розвідки, написало, що "кілька тисяч" північнокорейських піхотинців проходять навчання в РФ і можуть бути розгорнуті на передовій в Україні до кінця року. А партизанський рух "СРОК" ("Смерть російським окупантам і колаборантам") у своєму телеграм-каналі повідомив про нібито виявлений у Маріупольському районі біля селища Сартана полігон, "облаштований за участі північнокорейського контингенту". Видання LIGA.net, знов-таки на основі даних неназваного джерела у військовій розвідці, повідомило, що РФ формує "особливий бурятський батальйон" із північнокорейських військових на базі 11 окремої десантно-штурмової бригади. Орієнтовна чисельність цього батальйону, за їхніми даними, становить близько трьох тисяч осіб, його можуть відправити на виконання бойових завдань у Курській області. Тим часом джерела "Суспільного" повідомили про підготовку десяти тисяч північнокорейців на Далекому Сході.
Посилання на "власні джерела" ускладнюють можливість перевірки достовірності фактів, які подаються в медіа та телеграм-каналах. Проте міністр оборони Республіки Корея Кім Йон Хьон також вказав на ймовірність залучення північнокорейських військ на сторону Росії під час свого виступу на засіданні Комітету з оборони Національної асамблеї 8 жовтня. Це, очевидно, було зроблено для того, щоб привернути увагу парламентарів до зростаючих проблем, пов’язаних з російсько-північнокорейським співробітництвом.
Варто зазначити, що інформацію про появу північнокорейської "живої сили" в тій чи тій ролі на боці росіян обговорювали майже від початку війни.
Так, ще в перший рік повномасштабної агресії, посол Росії в Північній Кореї Олександр Мацегора у своїх інтерв’ю висловлював ідеї щодо можливості залучення північнокорейців до відновлення окупованого Донбасу, особливо з урахуванням того, що трудова міграція на території Росії є досить поширеним явищем. Проте, війна затягнулася, і для Москви стало очевидно, що їй доведеться звертатися до Пхеньяна не лише за військовою технікою, а й за людськими ресурсами. 19 червня цього року Володимир Путін та Кім Чен Ин підписали угоду про всебічне стратегічне партнерство, фактично створивши військовий альянс. У документі зазначається, що "якщо одна зі сторін опиниться в стані війни через збройне вторгнення з боку певної держави або групи держав, інша сторона зобов'язується надати військову та іншу допомогу всіма доступними засобами, без затримки, відповідно до статті 51 Статуту ООН та законодавства КНДР і Росії".
Невдовзі після підписання угоди південнокорейський телеканал TV Chosun повідомив, посилаючись на свої джерела, що вже в липні військово-будівельні та інженерні підрозділи КНДР прибудуть до окупованого Донецька для відновлення інфраструктури. З огляду на цю інформацію, Інститут вивчення війни у своєму звіті зазначив, що "поки не існує підтверджень участі північнокорейських військ у бойових діях", але висловив припущення, що їхня інженерна підтримка може звільнити російські сили для активних операцій на фронті та посприяти розширенню російської військової інфраструктури й оборонних позицій. Враховуючи останні події, можна стверджувати, що ця угода була реалізована, і північнокорейські військові, ймовірно, були відправлені на окуповані території для виконання певних завдань у тилу.
Зокрема, у Міністерстві оборони Республіки Корея висловили припущення, що наявність технічних радників може свідчити про те, що Північна Корея постачає Росії не лише артилерійські боєприпаси, але й більш складну військову техніку, таку як броньовані машини, ракети та реактивні системи залпового вогню, які вимагають їхнього супроводу.
Утім, якщо підтвердиться факт безпосередньої участі північнокорейських солдатів у бойових діях, це свідчитиме про те, що Кім Чен Ин не тільки отримав вигідну заохочувальну пропозицію від Путіна, а й пішов на ризик утратити контроль над своїми громадянами, які можуть утекти чи здатися в полон. Вважалося, що саме цей страх утримує його від відправлення військ на поле бою. Північнокорейці не можуть вільно покидати країну, а ті, хто пройшов перевірку на надійність і зміг потрапити до кола трудових мігрантів, перебувають під пильним наглядом спецслужб та обмежені у вільному пересуванні. Тож що більше людей потрапить на фронт, то важче буде тримати їх під контролем.
Проте розвиток відносин між Росією та Північною Кореєю, а також загальна геополітична обстановка, в якій Пхеньян бачить можливість для посилення своїх військово-технічних здібностей і здобуття навичок ведення сучасної війни, можуть істотно змінити поведінку та пріоритети Кім Чен Ина. Лише невелика кількість військовослужбовців може стати "першою хвилею" з ризиком перетворитися на постійний потік живої сили в майбутньому. Це нагадує ситуацію зі зброєю, яка спочатку з'являлася в малих обсягах і обговорювалася в основному в контексті її низької якості.
Згідно з заявами керівника ГУР Кирила Буданова, Північна Корея на сьогодні стала найбільшою загрозою серед усіх союзників Росії через величезні обсяги військової продукції, які вона постачає до Москви. Особливо це стосується "величезних партій артилерійських боєприпасів, що є критично важливими для України". Буданов визнає, що "поки що ми нічого не можемо вдіяти з цим", незважаючи на те, що сучасні технології дозволяють відстежувати вантажі на всіх етапах їхнього транспортування та завантаження на фронт.
У той час, як співпраця між Росією та Північною Кореєю набирає обертів, Україна зіткнулася з серйозними викликами у забезпеченні підтримки з боку західних союзників, як у питаннях постачання озброєння, так і в стратегічному плануванні подальшої допомоги, особливо на фоні американських виборів. Президент Зеленський висловив занепокоєння щодо можливого залучення Північної Кореї до конфлікту, після своєї подорожі до європейських столиць, очевидно, намагаючись активізувати підтримку з боку західних партнерів. Він закликав до посилення фронтової підтримки та підвищення тиску на Росію, зазначаючи, що це має бути "такий тиск, якого вони не в змозі витримати, щоб уникнути розширення війни".
Тим часом Владімір Путін цього тижня подав до Держдуми законопроєкт про ратифікацію договору про всебічне стратегічне партнерство з КНДР. Цей час навряд чи обрано випадково. Очевидно, він намагається легалізувати перебування північнокорейських військових на російській та окупованій територіях і водночас чинити тиск на Захід та Україну, демонструючи готовність і ресурси для тривалої війни. Путін не лише офіційно підписався, а й уже заборгував перед Кім Чен Ином, і у відповідь буде змушений також підтримувати його авантюри всіма військовими засобами.
Останнім часом на Корейському півострові відбувається чергове загострення, що супроводжується взаємними погрозами сторін. Пхеньян звинуватив Сеул у проникненні безпілотників на його територію і привів у режим готовності артилерійські підрозділи вздовж демілітаризованої зони, а також показово підірвав автомобільні та залізничні шляхи в бік Півдня. Сеул усвідомлює загрози, які несе військовий союз між РФ і КНДР. Президент країни Юн Сук Йоль із трибуни Генасамблеї ООН і на нещодавньому саміті Східна Азія-АСЕАН розкритикував незаконне військове співробітництво РФ і КНДР, яке підриває резолюції РБ ООН, і закликав світову спільноту захистити міжнародний порядок, що ґрунтується на правилах.
Спільна загроза, безперечно, зближує Київ і Сеул. Південна Корея надає Україні фінансову, гуманітарну підтримку та реалізує проєкти з відбудови. Проте цього недостатньо, щоб протидіяти російській агресії, а тим паче реагувати належно на зміцнення російсько-північнокорейського військового співробітництва. Напередодні американських виборів Сеул зайняв вичікувальну позицію, оскільки їх результат безпосередньо впливатиме на подальший розвиток американо-південнокорейського альянсу та безпеку в Східній Азії. Безпекова залежність від США визначає лінію поведінки Південної Кореї: вона намагається уникати додаткових проблем у відносинах із сусідніми країнами, зокрема з Росією.
Нещодавнє "занепокоєння", висловлене Вашингтоном у зв'язку з інформацією про можливу участь північнокорейських військових у конфлікті в Україні, підкреслює уразливість американського керівництва та його нездатність ефективно протистояти зростанню осі зла, яку активно формує Росія за підтримки Китаю. Хоча Китай намагається дистанціюватися від союзу між Росією та Північною Кореєю, він все ж таки зміцнює "стратегічну координацію" з Москвою в питаннях безпеки та військової техніки, проводячи спільні військові навчання. Це не узгоджується з його миротворчими ініціативами та заявами про нейтралітет у конфлікті між Росією та Україною.
З'явлення військових з Північної Кореї може стати новим викликом для України у її боротьбі з Російською Федерацією. Враховуючи безсилля міжнародних організацій у стримуванні агресії з боку Росії, українцям, на жаль, доведеться шукати власні способи опору. У цій ситуації надзвичайно важливо правильно оцінити як можливості, так і слабкі місця Північної Кореї, адже країна оточена міфами та стереотипами, які виникли через її ізоляцію. Через цю обставину в українських ЗМІ іноді перебільшують або, навпаки, занижують потенціал Пхеньяна, що спотворює реальне розуміння ситуації і створює простір для маніпуляцій.
