Національний банк втратив терпіння до суспільства (Михайло Джус)

Цей невеликий абзац не зовсім стосуватиметься економічних питань. Скоріше, він торкнеться аспектів етики.

Національний банк поступово віддаляється від суспільства та економічних реалій, насолоджуючись всіма благами своєї "незалежності", яку його співробітники трактують досить однозначно.

Однією з причин такого стану справ є поступова, але неухильна девальвація статусу Ради НБУ - конституційного органу, покликаного формувати монетарну політику Нацбанку.

Станом на сьогоднішній день, Рада НБУ складається всього з шести членів (уключаючи Голову НБУ за посадою), замість дев'яти, як це передбачено законодавством, і з листопада 2022 року залишаєсь без керівника. У листопаді 2023 року Рада НБУ фактично втратила незалежну аналітичну підтримку, оскільки було ліквідовано Секретаріат Ради НБУ, а його обов'язки передано до Офісу Правління НБУ.

У вдосконаленому форматі Рада Національного банку України 11 вересня 2024 року затвердила Основні принципи грошово-кредитної політики на середньостроковий період, які базуються на рекомендаціях Правління НБУ. Незважаючи на повну невизначеність щодо майбутнього країни, в заголовку цього документа вперше відсутній вказівник на конкретний рік, до якого він відноситься (за винятком Основних принципів, що охоплюють період воєнного стану). Тепер одразу зазначено - "середньострокова перспектива".

Можливо, автори Основних засад краще поінформовані щодо перспектив війни, стану української і глобальної економіки, однак не зовсім зрозуміло, як з таким підходом виконати у наступному році норму закону про те, що Рада НБУ подає Основні засади щороку, до 15 вересня, до Верховної Ради України для інформування. У 2023 році був прецедент пролонгації дії Основних засад на період воєнного стану, але навряд чи варто робити з цього винятка правило.

Як можна зрозуміти з доволі розмитих формулювань, протягом середньострокової перспективи НБУ застосовуватиме режим гнучкого інфляційного таргетування, який, зокрема, передбачає збереження керованої гнучкості обмінного курсу. За такого режиму Нацбанк "на належному горизонті політики (до 3-х років)" намагатиметься привести інфляцію до цілі 5%.

У рамках цього невизначеного політичного горизонту, Національний банк України буде намагатися зберегти баланс між підтримкою адаптації економіки та її відновленням, а також контролем над інфляційними очікуваннями. Щодо можливості забезпечення фінансування військових витрат без використання емісійних методів, автори документа, як і очікувалося, не згадали.

У документі підкреслюється, що НБУ буде активно співпрацювати з Урядом для залучення зовнішніх фінансових ресурсів та вирішення ряду інших питань. Проте, розвиток внутрішнього боргового ринку згадується лише як додаткове завдання в умовах потреби уникнення фінансування бюджетного дефіциту за рахунок емісії. Вочевидь, цей аспект не може стати основним пріоритетом для Національного банку.

Автори Основних засад стверджують, що існує потенціал для розширення ринкових залучень з боку Уряду на внутрішньому борговому ринку. Проте, Міністр фінансів, на жаль, вважає, що Міністерство фінансів досягло меж своїх можливостей щодо внутрішніх запозичень. Варто зазначити, що ставки за державними облігаціями, які залежать від процентної політики НБУ, також можуть відігравати важливу роль у цій ситуації.

У цьому контексті важливо акцентувати увагу на ключовому аспекті, що міститься в тексті Основних засад. Його доцільно навести в точному формулюванні:

"Підтримка довіри до гривневих фінансових інструментів буде залежати, зокрема, від зусиль Національного банку зберігати реальні процентні ставки за строковими гривневими активами на прийнятно високому рівні, що забезпечить захист гривневих заощаджень громадян від інфляційного зниження їхньої вартості."

Високі процентні ставки. Нічого більше можна було б і не казати. Це і є основний рецепт забезпечення спокою НБУ на шляху до "повноцінного формату інфляційного таргетування". І тут саме час пригадати, якими були наслідки впровадження інфляційного таргетування до початку повномасштабної війни.

Переваги даного режиму найкраще пояснять самі представники НБУ. У мережі доступно безліч публікацій, що охоплюють різні аспекти цієї теми. Однак, давайте зосередимося на певних проблемних питаннях.

Говорячи про гривневі інструменти, Нацбанк має на увазі передусім депозити. Але якось так склалось, що з часу переходу НБУ до режиму інфляційного таргетування у 2016 році частка строкових депозитів домогосподарств до початку великої війни скоротилась майже вдвічі: з 73% до 40%.

Зниження до 32% можна трактувати як наслідок війни, тоді як корекція до 36% у 2023-2024 роках викликана введенням тримісячних депозитних сертифікатів НБУ, які є надприбутковими для банків і значно витратними для держави.

Зниження частки строкових депозитів в умовах інфляційного таргетування, з одного боку, яскраво відображає ставлення населення до реформ Національного банку, що свідчить про рівень довіри громадян. З іншого боку, це також вказує на те, що банки втратили інтерес до традиційних банківських продуктів і зосередилися на безризикових інвестиціях у державні цінні папери, зокрема депозитні сертифікати НБУ.

Ще одним вражаючим наслідком впровадження інфляційного таргетування (за допомогою політики високих ставок) та інших реформ Нацбанку є стрімке падіння обсягу кредитів відносно ВВП (див. рисунок). Тут варто додати хіба що те, що наведені розрахункові показники включають непрацюючі кредити, тож в реальності рівень насиченості економіки кредитами є ще нижчим.

На завершення розглянемо безпосередні витрати, пов'язані з режимом інфляційного таргетування, реалізованим Національним банком. Цей підхід передбачає управління надлишковою ліквідністю шляхом встановлення високих процентних ставок. Як результат, НБУ зазнає значних фінансових витрат на депозитні сертифікати, які з моменту впровадження інфляційного таргетування вже досягли приблизно 250 млрд грн.

Слід визнати, що з початком великої війни сума таких витрат стрімко зросла через вибухове збільшення обсягу ліквідності внаслідок фінансування дефіциту бюджету. Проте, якби Нацбанк не намагався за всяку ціну забезпечити "привабливість гривневих активів", зростання витрат було б значно меншим.

Усі ці мільярди є недоотриманими доходами бюджету, однак ще більше держава втрачає через зростання витрат за державними облігаціями внаслідок підтримання Нацбанком високих ставок.

Нацбанк категорично не погоджується з такою логікою. У недавній колонці один з керівників регулятора піддав нищівній критиці незгодних з політикою НБУ. В оригіналі це виглядає так: "Витрати на обслуговування державного боргу [...], - також дотична тема, яка збуджує розум любителів командного підходу та "економії"". І це, на жаль, не єдиний приклад зверхнього і нетерплячого ставлення до опонентів.

Автор стверджує, що "в умовах значних потреб бюджету, нині неможливо очікувати низьких ставок за борговими зобов'язаннями". Було б цікаво дізнатися, яку реакцію на це твердження (в умовах війни) міг би висловити, наприклад, Дж. М. Кейнс.

Головна ідея цієї колонки знову полягає в тому, що суспільство повинно зосередитися на інтересах обмеженої кількості осіб, які володіють великими фінансовими ресурсами: "Бажаєш, щоб власник капіталу економив? Тоді плати йому відсотки". Насправді це означає, що державі доведеться виплачувати банкам відсоткові ставки за облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП).

З огляду на стиль викладення даного тексту, можна стверджувати, що ключові ідеологи системи інфляційного таргетування виявилися виснаженими в процесі "створення необхідного інформаційного середовища", що стало вимогою нещодавно затверджених Основних засад.

Однак, незважаючи на втому, Національний банк зобов'язаний "створювати дієві механізми зворотного зв'язку з ключовими аудиторіями, включаючи готовність приймати конструктивну критику", оскільки це також зазначено в Основних принципах монетарної політики на середньостроковий період.

P.S. У демократичній системі громадяни не зобов'язані сліпо довіряти владі; їхня роль полягає в контролі за нею. Водночас представники влади, зокрема ті, хто відповідає за монетарну політику, повинні виявляти повагу до суспільства. Тим, хто не погоджується з цим, радимо ознайомитися зі статтею 5 Конституції України.