Подружжя парамедиків надає підтримку як військовим, так і цивільним. "Коли здобудемо перемогу, відправимося у відпустку" - Стиль життя | Експрес онлайн.

Лише протягом минулого року подружжя Міронових подолало 280 тисяч кілометрів на передовій.

Вони зустрілися під час курсів для парамедиків і з того часу стали нерозлучними. За минулий рік їхня спільна подорож склала вражаючі 280 тисяч кілометрів на передовій. Про вихідний, зізнаються, вже й не варто й думати.

"За фахом я тренерка з фізичного виховання, паралельно викладаю у місцевому коледжі інженерну графіку та комп'ютерне проєктування, -- розказує Ірина Міронова. -- Коли почалась велика війна, хотілось бути корисною фронту. От і записалась парамедикинею до однієї з бригад. Навчання проходило за стандартами НАТО, до Кривого Рогу приїхали фахівці з-за кордону і я допомагала ще й перекладати з англійської мови на українську. Віктор, який раніше не мав досвіду служби, теж прийшов опанувати цю справу, хотів навчитися й себе рятувати, й інших. Потім були спільні поїздки в зону бойових дій, де ми застосовували знання на практиці. Багато часу проводили разом і... закохались. Віктор мені освідчився в Авдіївці, де тривали важкі бої. Він вирішив зробити це біля стели "Я люблю Авдіївку". Коли ми приїхали туди, коханий запитав: "Ти вийдеш за мене? В тебе -- дві хвилини. Якщо не погодишся, то залишу тебе тут. Якщо так -- їдемо додому". Звісно, я погодилась. Весілля не було, ми просто розписались. Бо не на часі святкувати".

Рік тому Ірина і Віктор заснували громадську організацію "Українське братство", яка має на меті підтримку як військовослужбовців, так і цивільних осіб. Пара здійснила численні візити до різних регіонів, зокрема Донецької, Херсонської, Запорізької, Харківської та Сумської областей. Наразі вони вже готують нову експедицію до Курської області, оскільки наші захисники звернулися з проханням про доставку автомобілів та медичних засобів.

Часто ми співпрацюємо з рятувальниками на місцях прильотів, займаємося пошуком загиблих і евакуюємо цивільних осіб. На жаль, Кривий Ріг часто піддається обстрілам, -- зазначає співрозмовниця. -- Пам’ятаю, як після звільнення Херсона ми виїхали на локацію, куди щойно влучила ракета. Під завалами виявилися 11 осіб, і нам вдалося врятувати лише шестеро з них. У нас є спеціальні підрозділи, які займаються пошуком загиблих на полі бою та транспортуванням тіл загиблих захисників. Ще однією важливою частиною нашої роботи є обмін тілами з російською стороною. Це складний, але необхідний процес, адже рідні чекають на можливість гідно провести своїх близьких в останню путь. Ми також організовуємо евакуацію тварин з небезпечних зон. Закуповуємо автомобілі для підрозділів, доставляємо їжу, спальники, окопні свічки та маскувальні сітки на передову. Протягом минулого року ми проїхали 280 тисяч кілометрів! Вдома ми буваємо надзвичайно рідко, не кажучи вже про вихідні. Але нам не шкода жодної хвилини. Ми мріємо про те, що, коли настане перемога, поїдемо відпочивати на море до Криму. Ось тоді ми влаштуємо справжню відпустку.