Щоденник "Молодості". День 3. Історія про стосунки з вбивцею, кінематографічна утопія та зміни в родинному житті.

Моторошне свідчення про російські тортури -- "Ізоляція" Ігоря Мінаєва, вишуканий кіноесей британця Марка Казінса "Раптовий погляд на глибші речі", канадо-іранська фантасмагорія Матьє Ранкіна "Універсальна мова".

У Києві проходить 53-й міжнародний кінофестиваль "Молодість". Цього року фестиваль вдруге з початку повномасштабної агресії Росії в Україні відбувається у звичному форматі, що включає міжнародні конкурси (повнометражні, короткометражні та студентські роботи), національний та документальний змагання, дитячий Teen Screen, а також різноманітну позаконкурсну програму. Основними локаціями фестивалю стали кінотеатр "Жовтень" та, вперше за багато років, Київський будинок кіно. Детальніше про основні фільми фестивалю можна дізнатися тут. А ось про події другого дня фестивалю читайте тут.

У понеділок на фестивалі "Молодість" продовжилися покази конкурсних програм короткометражних та студентських фільмів. Кожна програма була поділена на три секції. В категорії короткометражок Україну представляє Александріна Туркан із документальним фільмом "Ми хочемо жити тут". У студентському конкурсі свої роботи презентують Дар'я Нащубська та Надія Хатимлянська з ігровими стрічками "Відбиток пам'яті" та "Кімнати, які ми ділимо" відповідно.

Також розпочалися прем'єри в рамках ще одного конкурсу -- документального.

Канадська неігрова драма "Біллі", режисера Лоренса Коте-Коллінза, вражає своїм унікальним сюжетом. Головний герой, Біллі, є справжнім кіноманом, який постійно знімає своє життя на камеру. Його зустріч з Лоренс відбувається завдяки спільній любові до кіно, але в один фатальний вечір він несподівано нападає на неї. Через кілька років Біллі опиняється за ґратами за вбивство двох людей і отримує діагноз шизофренії. Незважаючи на це, Лоренс не відмовляється від нього і вирішує створити фільм про їхні стосунки, які стають все більш інтимними. Вона використовує листи та особисті відеозаписи Біллі, щиро ділячись своїми переживаннями і емоціями. Ця робота не лише про любов, а й про глибоке кінематографічне дослідження шизофренії, яке авторка подає через співчутливі та уважні погляди.

"Свято молодого кінематографу" (реж. Ів-Марі Має, Франція) — це документальна хроніка колись славного кіномистецького заходу, який проходив у містечку Єр на півдні Франції між 1965 і 1983 роками. У той час цей фестиваль вважався другим за значущістю в країні після Каннського, адже він фокусувався на дебютних, експериментальних та інноваційних фільмах. Організатори активно заохочували обмін ідеями, що часто призводило до жвавих дискусій і навіть суперечок під час обговорення стрічок. На фестивалі з’являлися видатні режисери, актори та письменники. Проте з часом "Свято молодого кінематографу" зник через зростаючу конкуренцію з Каннами та зменшення фінансування. Ів-Марі Має не лише відтворив історію цього унікального заходу, але й створив своєрідний портрет французької кіноспільноти в епоху тріумфу "нової хвилі".

"Свято молодого кінематографу"

Третій день фестивалю "Молодість" увінчався українською прем'єрою нового фільму "Семена священного фікуса", знятого іранським режисером-дисидентом Мохаммадом Расулофом. Презентацію фільму провів особисто режисер, який також є головою Міжнародного журі фестивалю.

"Семена священного фікуса"

У "Насінні..." Расулоф знову, як і в попередньому фільмі "Зла не існує", торкається повсякденного життя прислужників режиму і того, як їхня робота впливає на їхніх близьких. Картина починається з того, що Іман, батько двох юних дочок, отримує посаду слідчого судді. В Тегерані якраз тривають протести, відповідно, Іман підписує смертні вироки як на конвеєрі, і відповідно росте його параноя з одного боку, і віддалення від дружини й дочок із другого. Расулоф майстерно показує велику драму іранського народу через драму окремої родини, яка перетворюється на поле бою в прямому сенсі.