У сільському храмі на Львівщині відбулася урочиста церемонія освячення престолу, під час якої був використаний кивот, що зберігся з часів митрополита Андрея Шептицького.

Кивот, що слугує напрестольним сховищем у формі Церкви для зберігання святих Дарів, був збережений та відновлений. Він був встановлений у 1939 році під час служіння митрополита Андрея Шептицького.

У неділю, 10 листопада, відбулася церемонія освяти нового престолу в храмі Собору Пресвятої Богородиці УГКЦ, розташованому в селі Закомар'я.

Сільська церква -- пам'ятка архітектури місцевого значення, зведена у кінці 18 століття. Звісно, вона зазнала перебудови та ремонту й сьогодні має дещо видозмінений вигляд. У радянський час церкву закрили, совєти намагалася створити в ній музей атеїзму, однак парафіяни весь час протестували, зриваючи пломбу на дверях.

Сьогодні, хоча парафія є невеликою, їй вдалося збудувати новий престол. Кивот на престолі був збережений та відреставрований, адже він був встановлений у 1939 році за часів митрополита Андрея Шептицького та єпископа-помічника Львівського, владики Йоана Бучка, про що свідчить відповідний напис.

Для села з офіційною чисельністю населення у 200 осіб, освячення нового престолу стало знаковою подією. Церемонію очолив Преосвященний владика Петро Лоза, номінований єпископ Сокальсько-Жовківської єпархії, що надало заходу особливої урочистості.

"Сьогодні особливий день -- освячується новий престол. Нехай ці речі, які відбуваються у цьому храмі завжди мають той церковний вимір", -- наголосив під час дійства Преосвященний владика Петро Лоза.

"Це надзвичайна подія для нашої громади, адже ми довго прагнули до цього моменту. Рівно два роки тому в цій церкві ми вшановували нашого видатного отця Данила Танячкевича, який заклав основи для розвитку Божого слова в нашій парафії," - зазначив настоятель храму Собору Пресвятої Богородиці отець Тарас Мазурик.

Церква Собору Пресвятої Богородиці в селі Закомар'я була зведена наприкінці 18 століття, приблизно у 1782-1783 роках, вірогідно, на місці старішої святині. Будівля, виконана переважно з соснового та дубового дерева, проходила численні ремонти протягом 19 століття, зокрема, первісне гонтове покриття було замінено на більш довговічну бляху. Найзначніші зміни відбулися у період з 1900 по 1903 роки, коли була перероблена верхня частина церкви та добудовано новий присінок.

Церква с. Закомар'я до 1946 р. була греко-католицькою. У часи підпілля храм обслуговували священники із с. Пітричі та с. Гумнисько. У 1962 р. церкву закрила місцева влада. Радянська влада намагалася відкрити в ній музей атеїзму, але парафіяни весь час зривали пломбу і таким чином виявляли свій протест.

У великі свята та неділі вірні села потай збиралися в церкві. Підпільно на парафії служили греко-католицькі священники о. Роман Литвин, який був уродженцем цього села та о. Василь Вороновський, студит.

Селяни в 1980-х роках нелегально провели внутрішнє оновлення церкви.

Церкву відкрили в 1989 році. Мешканці села відремонтували її, а в 1991 році у селі Закомар'я офіційно зареєстрували греко-католицьку громаду. З цього часу на парафії душпастирювали: о. Роман Гаранджа -- 1991-1997 роки, о. Андрій Дикий -- 1997-1998 роки, з 1998 року -- о. Тарас Мазурик.

Серед видатних особистостей можна згадати о. Данила Танячкевича, який був українським греко-католицьким священником, активним громадським і політичним діячем-народовцем, публіцистом, почесним членом товариства "Просвіта" та депутатом Австрійського парламенту. У 1868-1875 роках він обіймав посаду адміністратора капеланії (керівника парафії) місцевої церкви, а з 28 вересня 1875 року до 1906 року виконував обов'язки пароха села Закомар'я. Саме на місцевому цвинтарі знайдеться його останній спочинок.