Верховная Рада утвердила законопроект, касающийся МСЭК, однако остается неясным, как это соотносится с решением СНБО о закрытии МСЭК до конца текущего года.
Верховная Рада 29 октября приняла как закон законопроект 11225 об усовершенствовании процедур проведения медико-социальной экспертизы. Впрочем, как отметило Главное юридическое управление парламента в своем заключении на этот проект, подготовленный комитетом, возглавляемым Галиной Третьяковой, ко второму чтению, непонятно, как такая редакция согласовывается с решением СНБО от 22 октября, которым предусмотрено принятие закона о ликвидации МСЭК до конца 2024 года.
Отже, згідно з ухваленим законодавством у частині 1 статті 3 Закону "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", інвалідність визначається через експертне обстеження, яке проводять органи медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я.
У Законі "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" встановлюється, що медико-соціальна експертиза - це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Встановлено, що документи осіб з обмеженими можливостями передаються до МСЕК для підтвердження наявності стійких обмежень у життєдіяльності та визначення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю". Це відбувається в разі, якщо мультидисциплінарна реабілітаційна команда виявляє ознаки таких обмежень, що фіксується в індивідуальному реабілітаційному плані.
Медико-соціальну експертизу здійснюють медико-соціальні експертні комісії різних рівнів — першого, другого та інших, відповідно до системи, затвердженої Кабінетом Міністрів.
Рішення МСЕК із супровідною мотивацією (обґрунтуванням) передається особі. Граничні терміни ухвалення рішення за результатами МСЕК встановлюються Кабінетом Міністрів.
Список умов, за яких засідання МСЕК можуть проходити в онлайн-форматі, проводитися на виїзді або рішення МСЕК ухвалюватися заочно, встановлюється Кабінетом Міністрів.
Встановлено, що МСЕК:
Також було зазначено, що під час проведення експертизи на засіданні МСЕК на прохання особи можуть бути присутніми її адвокат, законний представник або уповноважений за довіреністю, а також лікар або фахівець з реабілітації в галузі охорони здоров'я, участь якого забезпечується особою самостійно. Заява повинна бути оформлена у довільній формі і містити дані про адвоката, законного представника або уповноважену особу, а також добровільну згоду особи на розголошення її медичних даних.
Особa, її адвокат, законний представник або уповноважена особа мають право самостійно виконувати відео- та аудіо-запис засідання МСЕК, використовуючи відповідні технічні засоби. Отримані записи можуть бути включені до матеріалів у випадку оскарження прийнятого рішення. Крім того, ці особи можуть за допомогою власних пристроїв здійснювати фотофіксацію документів, які формуються МСЕК під час розгляду справи. Якщо особа не згодна з рішенням МСЕК першої інстанції, вона має право протягом одного місяця з моменту отримання висновку подати письмову скаргу до МСЕК другої інстанції.
Медико-соціальна експертна комісія першого рівня, що здійснювала експертизу, у триденний термін після отримання відповідної скарги передає всі наявні документи на розгляд медико-соціальної експертної комісії другого рівня. Остання, у свою чергу, протягом місяця з моменту подання документів проводить повторний огляд особи та ухвалює відповідне рішення.
Вирішення МСЕК другого рівня можливо оскаржити протягом одного місяця в органі, що призначений Міністерством охорони здоров'я.
Вирішення медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) може бути анульоване через апеляцію в комісії більш високого рівня. Також існує можливість оскарження цього рішення в судовому порядку.
Процедура оскарження рішень медико-соціальної експертизи регламентується Положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Процедура, причини та терміни відсторонення голови та членів медико-соціальних експертних комісій від виконання їх обов'язків, а також від членства у комісіях різних рівнів, регулюються Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджується Кабінетом Міністрів.
У ч. 4 статті 23 Закону "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я" встановлюється, що у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані, особа направляється для проведення експертизи стійкого обмеження життєдіяльності з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю".
Як закон співвідноситься з рішенням РНБО
У Головному юридичному управлінні проведено правовий аналіз проекту, підготовленого Комітетом Верховної Ради з соціальної політики, який буде розглядатися на другому читанні.
"Акцентуємо увагу, що проект не відповідає задекларованій меті його подання.
В пояснювальній записці зазначається, що "законопроект має на меті провести точкові зміни окремих процедур проходження медико-соціальної експертизи, зокрема пропонується виключити обов'язок особи проходити медичний огляд в МСЕК та передбачити право особи визначати форму своєї участі в засіданні МСЕК (особисто чи онлайн)"; "законопроектом пропонуються зміни, оскільки - "велика реформа" системи реабілітації та інвалідності вже затягується в часі...
Однак на сьогоднішній день такі аргументи на підтримку законопроекту виглядають сумнівними, враховуючи Рішення РНБО від 22 жовтня 2024 року, яке вступило в силу відповідно до Указу Президента №732/2024. Це рішення зобов'язує Кабінет Міністрів розробити та представити Верховній Раді законопроект про зміни до деяких законів України, що стосуються оцінювання осіб із обмеженими можливостями. Метою цього законопроекту є термінове реформування системи медико-соціальної експертизи в Україні, зокрема, передбачено ліквідацію медико-соціальних експертних комісій до 31 грудня 2024 року, як зазначає Головне юридичне управління.
Проект також не відповідає заявленій меті "забезпечити право особи вибирати форму своєї участі в засіданні МСЕК (особисто або в онлайн-режимі)".
Отже, положення, яке було прийняте в першому читанні щодо доповнення частини другої статті 7 Закону "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" новим реченням, що стосується визначення форми участі особи (особисто або дистанційно) у засіданні медико-соціальної експертної комісії, відсутнє в поданому проекті.
Замість цього проект включає норми, що регулюють участь особи в засіданні МСЕК, які не є узгодженими одна з одною та допускають безкінечні варіації в правозастосуванні, що суперечить вимогам юридичної визначеності.
Зокрема:
У другій частині статті 7 проекту Закону про реабілітацію осіб з інвалідністю пропонується закріпити норму, відповідно до якої "документи особи з обмеженими можливостями в повсякденному житті надсилаються на медико-соціальну експертизу з метою підтвердження наявності стійкого обмеження життєдіяльності та визначення статусу 'особа з інвалідністю' або 'дитина з інвалідністю'".
Водночас ч. 4 статті 23 Закону "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я" передбачається встановити, що "у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності..., особа направляється для проведення експертизи стійкого обмеження життєдіяльності... та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю";
Відповідно до нової редакції частини 6 статті 7 Закону про реабілітацію осіб з інвалідністю, запроваджується норма, що визначає, що "перелік умов, за яких засідання медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) можуть проводитися у дистанційному режимі, організовуватися виїзні засідання, або прийматися рішення заочно, затверджується Кабінетом Міністрів України."
Однак положення цієї частини, перш за все, не відповідає статті 92 Конституції України, відповідно до якої права та свободи людини і громадянина, а також гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина мають визначатися виключно законами України.
По-друге, необхідно узгодити з пунктом 5 частини 13 статті 7 Закону про реабілітацію осіб з інвалідністю (у редакції проекту), який встановлює умови для проведення огляду (або переогляду) особи поза межами розташування МСЕК, а саме:
Якщо особа, яка подає заявку на встановлення інвалідності, не може відвідати комісію для огляду (або повторного огляду) через проблеми зі здоров'ям, згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (або переогляд) може бути здійснено за її місцем проживання, включаючи житло в стаціонарних закладах для літніх людей та осіб з інвалідністю, а також у притулках для бездомних і центрах соціальної адаптації, або у медичних установах, де ця особа проходить лікування.
- новою частиною 19, якою доповнюється стаття 7 Закону про реабілітацію осіб з інвалідністю, передбачається встановити, що "під час проведення експертизи за заявою особи на засіданні МСЕК може бути присутній її адвокат, законний представник або представник за довіреністю, та/або лікар або фахівець з реабілітації в сфері охорони здоров'я, участь якого особа забезпечує самостійно".
Однак із формулювань цієї частини не зовсім зрозуміло, чи повинна особа, яка підлягає огляду (або переогляду), бути присутньою на засіданні МСЕК за таких умов.
Окремі положення проекту не узгоджується з принципами правотворчої діяльності, зокрема, необхідності та обґрунтованості внесення змін, а також уніфікованості вжитої термінології.
Загалом, згідно з оцінками ГЮУ, проект потребує додаткових доопрацювань. Проте, на даний момент він уже був ухвалений у якості закону.
